Сольна ретро-програма “Лети, моя пісне…”
Борис Козловський
«Прийде ще час, і ти затужиш ще за мною…»
Львів завжди був містом пісенним і музичним. Принаймні Львів мого дитинства. Колись кав’ярень, кнайп у місті було не менше, аніж зараз. І мало не в кожній грали маленькі оркестрики. Переважно вони складалися з акордеона, скрипки, труби і барабана…
Більші, справжні естрадні оркестри, грали перед початками вечірніх сеансів у кінотеатрах. Звучали пісні українські, російські, польські, єврейські… Львів сорокових-п’ятдесятих років мав якусь особливу пісенну ауру і душу… Інколи розважальну, батярську, інколи – романтично тужливу…
Ось чому з великим задоволенням прийняв запрошення солістки Львівської філармонії Лілії Коструби послухати її концерт “Лети, моя пісне”. Пані Ліля наспівала мені у телефонну трубку: “Прийде ще час, і ти затужиш ще за мною…”. Цю пісню Богдан Веселовський написав ще до війни. Але і зараз її наспівують у галицьких родинах. Так само, як і запальну, жартівливу “Катеринку”.
Гарний поетичний заспів зробила для цього концерту заслужена артистка України Олександра Бонковська. Вона повернула нас у той Львів, коли бруківкою наших вулиць торохтіли фіакри, коли щовечора спалахували газові ліхтарі, коли наші закохані поспішали на побачення у Стрийський парк… Я знав, що пісню “Стрийський парк” написав композитор Євген Козак, а слова – Ростислав Братунь. А виявляється, були інші слова ще у довоєнному Львові, які написав рідний брат композитора, – Юрій Козак…
Лілія Коструба вирішила повернути нам пісні Богдана Веселовського, Лідії Королевич, Степана Гумініловича, Ірини Чуми, Євгена Козака та інших призабутих українських композиторів. Це починання підтримали колеги пані Лілії, лауреати міжнародних конкурсів Оксана Савицька (сопрано) і Богдан Косопуд (баритон). Колорит старовинного Львова відчули і передали слухачам музичний ансамбль “Високий Замок” та танцювальна група клубу “Едельвейс”. Ці твори лягали на душу не лише старожилів Львова, а й молодих львів’ян. Мало не кожна пісня закінчувалася оваціями залу…
На фоні засилля бездумної попси, яка переважає у теле- і радіоефірі, твори львівського ретро сприймалися як свіжий вітерець, як ковток джерельної води. “Ці та інші твори львівських композиторів, – говорить Лілія Коструба, – дають можливість виявити весь діапазон вокалу і творчу індивідуальність”. Такої ж думки мистецький керівник ансамблю “Високий Замок” Андрій Яцків: “Ця музика підкуповує щирістю, відвертістю, інтимністю, глибиною почуттів. Вона ніби створена для маленького товариства добрих друзів. Написані у жанрі танго, фокстроту, вальсу, ці пісні могли б і зараз звучати у наших кафе, ресторанах, невеличких кнайпах…”.
© Високий Замок – інтернет версія http://www.wz.lviv.ua
