Солоспіви від Лілії Коструби
Слово про пісню. Точніше — про нотний збірник пісень «Мелодії душі» (солоспіви Анатоля Кос-Анатольського з репертуару Лілії Коструби), що днями побачив світ у видавництві «Сполом» і який упорядкувала солістка Львівської філармонії, ініціатор і мистецький координатор багатьох цікавих музичних проектів Лілія Коструба.
Ідеться про ті вокальні твори нашого земляка, народного артиста України, лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка, композитора А. Кос-Анатольського, які до цього часу зберігали в рукописах. Л. Коструба за сприяння дружини композитора Надії Кос не лише витягла їх на світ Божий, а й транспонувала в інші тональності, зручні для виконання високими голосами. А також взяла до власного репертуару, щоб ці пісні почали бути на слуху та пішли в люди. Адже всі представлені солоспіви (так називав свої вокальні твори сам композитор) публікують уперше.
А зацікавлення музикою та вокальною спадщиною Анатоля Кос-Анатольського для пані Коструби почалося кілька років тому, коли відгукнулася на пропозицію заслуженої артистки України Ярослави Матюхи (яка стала музичним редактором цього збірника) і разом із кількома іншими колегами взялася готувати вечір творчості цього композитора. Коли 2009-го Львів відзначав його сторіччя, пані Коструба вирішила підготувати сольний концерт із його творів. Тим паче, вони органічно лягали на душу, завдяки щирим і довірливим інтонаціям дозволяли мандрувати в просторі та часі, вихоплюючи з минулого та прийдешнього реальні й уявні фрагменти, які укладалися в щораз іншу мозаїку переживань і відчуттів. Недаремно А. Кос-Анатольського вважали одним із найяскравіших і послідовних композиторів-мелодистів ХХ століття, однією з найколоритніших постатей того часу.
«Своєрідність цього композитора полягає насамперед у тому, — пише у вступному слові до книги кандидат мистецтвознавства, професор Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка Лідія Ніколаєва, — що в рамках академічного (так званого «серйозного») мистецтва він писав музику, яка, не втрачаючи естетичної висоти, вирізняється «інтонаційною товариськістю». Саме тому Кос-Анатольський приділяв велику увагу мелодійності музики, безпосередності емоційного висловлювання, що зумовило її доступність і привабливість для широкого загалу читачів».
До книги увійшли вокальні твори, написані від 1939-го по 1982 рік, які презентують різні вокальні жанри — від «серйозної» до «легкої» музики. Цікаво, що автор багатьох шлягерів свого часу, Анатоль Кос-Анатольський писав музику не тільки на власні слова та на слова авторів, «дозволених» до прочитання, а й тих, кого тоталітарна влада намагалася викреслити зі сторінок української історії. Щоправда, не афішував цього, а окреслював пісню, приміром, як «міський романс» чи по-іншому.
Цікаво й те, що для Лілії Коструби це друге видання солоспівів А. Кос-Анатольського: перше підготувала до сторіччя композитора 2009 року. Як і те, що співачка настільки перейнялася музикою цього автора, що на приватні кошти записала компакт-диск із 18 солоспівів А. Кос-Анатольського «Осінній вальс» у власному виконанні (партію фортепіано виконала Ярослава Матюха), три з яких — «Золоті зорі», «Надія» та «Липи, заціловані розмаєм» — увійшли до збірки, про яку мова.
«Мені дуже важило видати ноти саме тих пісень, які з тих чи інших причин нині не є на слуху, але які можна справедливо зарахувати до «золотого фонду» нашої вокальної спадщини, — поділилася Л. Коструба думками з «Газетою». — Час такий, що люди, на жаль, сьогодні не так багато співають. Але навіть співаючи, обмежують репертуар кількома загальновідомими творами. Тому щиро хотіла б, аби ці пісні — на слова і самого Кос-Анатольського, і Шекспіра, Шашкевича, Сосюри, Петренка, Братуня, Симоненка тощо — сподобалися й отримали друге життя. Тим паче, що підстави для цього є».
Залишається додати, що меценатом видання став Благодійний фонд братів Дубневичів, а книгу її упорядниця Лілія Коструба планує подарувати спеціальним музичним закладам і бібліотекам України.
Ярина Коваль
